ЗАОХОЧУВАЛЬНИЙ, а, е. Який викликає заохочення, признач. для заохочення (у 1 знач.). Переможцям і соцзмаганні бригад за підсумками роботи щомісяця вручають вимпели і заохочувальні премії (Ком. Укр., 4, .967, 74); //Який виражає заохочення. Коли Крутояр перелічував свої перші й невідкладні завдання, заохочу-альна усмішка з'явилася на губах Ковальова (Собко, Біле полум'я, 1952, 31).