Тлумачний словник української мови
ЗАМІШКА, и, ж. 1. Рідка страва з борошна, запареного окропом і звареного. Тітка варили замішку з кукурудзяного борошна (Томч., Готель.., 1960, 86).
2. с. г. Напіврідка суміш різних кормів для годування худоби.
ЗАМІШКА, и, ж., розм. 1. Те саме, що замішання 2. Замішка зробилась (Сл. Гр.).
2. Перешкода, перепона; затримка. [Семен Іванович:] Ти нас і поблагослови, як дітей своїх. Тепер ні в чім не буде замішки (Кв.-Осн., II, 1956, 356); -Твоя, сину, покійна баба правду казала: «пішки - не буде замішки»... (Вишня, І, 1956, 182).