ЗАМОВКЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до замовкнути. Де юрби, замовклі од величі слова, Де рокіт стривожених зал? (Бажан, Роки, 1957, 201); Вже біг [Богучар] поруч прапороносця до замовклих гармат (Кучер, Чорноморці, 1956, 38); Жаль.. Вас, недоспівані мої, ви - чисті пісні замовклі (У. Кравч., Вибр., 1958, 36)