ЗАКВАСКА, и, ж. 1. Речовина, що викликає кисле бродіння. Щоб мати молочнокисле бродіння, до корму додають закваску чистих культур (Наука.., 1, 1960, 22).

2. тільки одн., перен. Основа характеру, риси вдачі, поведінки, закладені в людині і виховані з дитинства. Закваска в неї [учительки] крута, робоча. Уся в батька. Одразу прижилася в Ковалівці (Кучер, Трудна любов, 1960, 451); - Ото гонор! - примружив він блакитно-фарфорові очі. - Ото шляхетська закваска! (Тулуб, Людолови, І, 1957, 270).