ЗАЙНЯТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до зайняти. Розгублений глянув [Чумак] на клас, а воно вже всі місця зайняті (Головко, II, 1957, 264); Всі мовчки глянули на зайнятий ворогом берег (Кучер, Голод, 1961, 227); Більша частина кімнати зайнята шкільними лавами, кафедрою, дошкою тощо (Л. Укр., III, 1952, 86); * Образно. Тільки Гола гора, де шматок і глущуківського поля, сіріє не зайнята плугом (Чорн., Визвол. земля, 1950, 34); // зайнято, безос. присудк. сл. Хотів подзвонити матері. Набрав номер - зайнято (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 19).

^ Зайняті пари див. пари.

2. у знач. прикм. Який займається (див. займатися1) ким-, чим-небудь. Я.. так була зайнята зборами у таку далеку дорогу, що ніколи було писати листів (Л. Укр., V, 1956, 145); Лікар сидів.. за невеличким круглим столиком і був зайнятий якоюсь дивною справою (Ів., Вел. очі, 1956, 77).

3. у знач. прикм. Який не має вільного часу. [Арсен:] Перепрошую вас, я зараз дуже зайнятий, так... Може б, ви з моїм заступником поговорили?.. (Мороз, П'єси, 1959, 285).