ЗАБАВНИЙ, а, е. Який дає розвагу, викликає веселість; смішний. Володко тим часом був у добрім гуморі і оповідав їй різні забавні анекдоти (Фр., II, 1950, 72); Своєю наївною безпосередністю Ганя ставала просто забавною (Минко, Ясні зорі, 1951, 134); //Цікавий. З сими письмами [листами] вийшла забавна історія (Фр., VIII, 1962, 72).