Тлумачний словник української мови
ЖИВОКІСТ, живокосту, ч., розм. ЖИВОКОСТЬ, кості, ж. (Symphutum L.). Багаторічна трав'яниста рослина родини шорстколистих, цвіте жовтими чи синіми квітками. Підсушений корінь живокосту прикладають до кровотечних ран (Лікар. рослини.., 1958, 115); Збирають [бабки].. у вересні коріння живокості (Вільде, Троянди.., 1961, 264).