Тлумачний словник української мови
ЖАНДАРМ, а, ч. Особа, що служить у військах жандармерії. Двері кімнати відчинилися, і до неї ввійшли два жандарми в звичайних уніформах (Фр., V, 1951, 129); За Володимиром Іллічем і всією сім'єю Ульянових невідступна стежили жандарми (Біогр. Леніна, 1955, 9).