Тлумачний словник української мови
ЕСКАДРИЛЬЯ, ї, ж. Тактичний підрозділ військово-повітряних сил, що складається з кількох ланок або загонів. Орлюк побачив раптом ескадрилью наших винищувачів і оживився (Довж., І, 1958, 285); * У порівн. Високо вгорі йшов журавлиний ключ, виструнчений, зібраний, як ескадрилья винищувачів (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 217).