ДІЄПРИКМЕТНИК, а, ч. Іменна форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією, яку він виконує або яка на нього спрямована. Дієприкметник передає ознаку предмета, пов'язану з певним процесом дії (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 329).