ДІВЧАЧИЙ, а, е. Прикм. до дівчина; // Власт. або належний дівчині. Дівчача слава - як біле полотно: пилинка впаде, то і видно (Кв.-Осн., II, 1956, 355); В Марії якось свитка сама з плеча впала. Кинула на стіл її, на купу дівчачої одежі (Головко, II, 1957, 98).