ДЯКА, и, ж. Почуття вдячності за зроблене добро, виявлену увагу; вираження такого почуття; подяка. Який Яків, стільки й дяки! (Укр.. присл... 1955, 231); - За мої гроші і горілку купували [цигани], і пили: а далі, замість дяки, у вічі насміялись (Кв.-Осн., II, 1956, 15); [Д. Жуан:] А я жалоби не ношу ніколи, і з дякою запросини приймаю (Л. Укр., III, 1952, 341); // Слова, що виражають вдячність. Хто таки вимовляв виразно дяку, у других язик не повертався, і вони дякували поцілунками (Мирний, III, 1954, 289).