ДРОЖ, розм. ДРІЖ, дрожу, ч. і дрожі, ж. Судорожне тремтіння тіла від холоду, - страху, хворобливого стану і т. ін. Вніс його [зайця] в хату; взяла його дріж; Дивиться пильно на мене звірина (Щог., Поезії, 1958, 120); Вдень я навіть була зовсім здорова, хіба що голова морочилась трохи, але ввечері якась дрож нападала (Л. Укр., V, 1956, 225); Чую, як з дрожем виходить з мене той холод, що ми його набралися в горах (Гончар, Південь, 1951, 11); Тіло починає дрижати, і Федір нездатний вгамувати дрож (Руд., Вітер.., 1958, .425); // Хитання, коливання чого-небудь. Дрібним дрожем безконечним квіти дрижали на полиці (Тич., III, 1957, 422); // Переривчасте, нерівне звучання (про голос, звуки). - Не винен я, - відмовив він виразно, І дрожі не було у голосі його (Фр., XIII, 1954, 295).

Дрож проймав (проймала, обгортав, обгортала, пронизував, пронизувала і т. ін.) - про охоплення людського тіла судорожним тремтінням. Часом її проймала нервова дрож (Гур., Наша молодість, 1949, 292); Раптом все його тіло пронизав дрож (Руд., Остання шабля, 1959, 60); Кидати в дрож - про раптове охоплення тіла судорожним тремтінням. Новий здогад кидає мене в дрож, вогнем ударяє в голову (Збан., Малин. дзвін, 1958, 351).