ДРОБОВИЙ, а, е. 1. Признач. для стрільби дробом (у 1 знач.). Дробова рушниця.

2. мат. Який складається а дробу або містить у собі дріб (у 3 знач.). Числова величина алгебраїчного дробу може бути числом цілим і дробовим, додатним і від'ємним, а також і нулем (Алг., І, 1956, 69); Розмінна монета появляється поряд із золотом для виплати дробових частин найдрібнішої із золотих монет.. (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 129).

^ Дробові числівники, грам. - числівники для позначення дробів. На кількісне визначення частини того, що показує іменник, виступають дробові числівники (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 312).