ДРОБИТИ, дроблю, дробиш; мн. дроблять; недок. 1. перех. Розбивати, ламати, кришити що-небудь на невеликі частини. Кріт.. дробить землю зубами (Коп., Як вони.., 1961, 32); Мінеральні підкормки [крейду, сіль] дроблять так само, як і макуху (Механ. і електриф.., 1953, 475); * Образно. Здавалось, що голоси матросів на катері дроблять її [тишу], як крихкий кришталь (Донч., VI, 1957, 505).

2. перех., перен. Поділяти на окремі частини, роз'єднувати що-небудь. Чернишевський підкреслював, що українська літературна мова вже вироблена і що створювати якісь «ламані мови» - це значить дробити, підривати загальнонародну українську літературну мову (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 268).

3. неперех., рідко. Падати дрібними краплями (про дощ). - Може б ми взагалі рушили звідси, - сказав Нестор, - дощ лиш дробить (Коб., III, 1956, 253).