ДОТИЧНИЙ, а, е. 1. Який дотикається до кого-, чого-небудь; // перен. Який має відношення до кого-, чого-небудь; якого стосується, торкається що-небудь. Сю відомість приніс мені дотичний пан сам особисто (Фр., IV, 1950, 171); - Чи в словах його було й до мене щось дотичне? Та й хто він сам - не знав я (Тич., І, 1957, 217).

2. у знач. ім. дотична, ної, ж., мат. Пряма лінія, що має з кривою одну спільну точку, але не перетинає її. Магнітна силова лінія проводиться так, що дотична до неї в будь-якій її точці вказує напрям сил, що діють в цій точці на північний полюс магнітної стрілки (Курс фізики, III, 1956, 147).