ДОЛИНА, и, ж. Рівна плоска місцевість, розташована між горбами чи горами. Сонце гріє, вітер віє З поля на долину (Шевч., І, 1951, 11); Вона з цебром у руці спускалася в долину, до джерела по воду (Чорн., Визвол. земля, 1959, 5); Село ховалося в глибокій долині (Мик., II, 1957, 270).

У (в, на) долині, діал. - внизу. Ми навіть бачимось мало, бо мешкаємо в різних поверхах (хтось нагорі, а господар в долині) (Л. Укр., V, 1956, 387); У (в) долину, діал. - вниз. Хома дивиться мовчки, потому цідить до нього [Андрія] згори в долину (Коцюб., II, 1955, 56}.