ДОКОРІННИЙ, а, е. Який стосується основ, коренів чого-небудь. - Я мрію про більше - про докорінну перебудову села (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 121); За останні сторіччя опішнянські розписи зазнали великих докорінних змін, обумовлених історією, технологічними новинами та зростанням художніх смаків споживача (Нар. тв. та етн., 4, 1963, 68).