ДОКОНАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до доконати 2. Коли б завмерло стала [постать] - за шедевр монументу краси дівочої визнав би й, забувшись про умовності живого світу, впивався б спогляданням мистецько доконаних форм (Ле, Міжгір'я, 1953, 127); // доконано, безос. присудк. сл. Та ніде не збито колос, Ні зерна не розкололось. Все доконано як слід - Цар тепер позбувся бід (Перв., Казка, 1958, 50).

Доконаний факт - те, що вже здійснилося. Але тут ми, з ласки Сергія Антоновича, поставлені перед доконаним фактом: Черемашко у нас... (Шовк., Людина.., 1962, 317).

^ Доконаний вид, грам. - лексико-граматична категорія дієслова, що виражає такі відтінки дії, як завершеність, обмеженість у часі, результативність. За поширеним у практичній роботі визначенням, дієслова недоконаного виду означають незакінченість, тривалість дії (їхати, нести, казати), дієслова ж доконаного виду - закінченість дії в минулому або майбутньому (приїхати, принести, сказати) (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 320).