Тлумачний словник української мови
ДОВГОТА, и, ж. 1. рідко. Те саме, що довжина 2.
2. геогр. Кут між площиною меридіана даного місця і площиною початкового меридіана (одна з географічних координат для визначення будь-якої точки на земній поверхні). Під час плавання вздовж Курильських островів Євреїнов і Лужин визначали їх широти, довготи і відстані між ними (Видатні вітч. географи.., 1954, 22); Черговий офіцер записав у вахтовому журналі широту і довготу місця (Кучер, Чорноморці, 1956, 215).