ДОБРЯЧЕ, розм. Присл. до добрячий. - Ну, та й добряче сидіти: є куди простягти ноги й спиною об віщо обпертись, - подумав Пилипко (Мирний, IV, 1955, 301); У районі Всі його добряче знають (Дор., Літа.., 1957, 158).