ДОБРОЗИЧЛИВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто бажає, зичить людям добра, співчутливо, прихильно ставиться до кого-небудь. Білогруд в душі був мрійником і доброзичливцем (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 8); Йому стало шкода свого колишнього доброзичливця, шкода, що в нього все так погано склалось (Гур., Життя.., 1954, 287).