ДИКІСТЬ, кості, ж. 1. Стан за знач. дикий 2. Я пильно Прислухався повіркам людей Освічених, що, мов недобитки Замерклого поганства й дикості, Осталися до наших ще часів (Фр., XIII, 1954, 192).

2. Властивість за знач. дикий 3-5. Сільська краса, чесність, навіть дикість, - все подобалось Ястшембському в Василині (Н.-Лев., II, 1956, 59); [Кай Летіцій:] А в тих країнах варварських і східних уже й самі стихії мов призводять до безміру і дикості в злочинах (Л. Укр., II, 1951, 367).