ДИКУНСЬКИЙ, а, е. Прикм. до дикун 1. - Ми були на дикунському обряді повноліття.. сина вождя племені, - вернувся до розповіді етнограф (Вол., Місячне срібло, 1961, 77); // Власт. дикунам. Дикунським кокетством оддавало од темно-рожевого очіпка з якимись давніми ріжками на голові (Вас., І, 1959, 300); // перен., зневажл. Дуже грубий, жорстокий. Дикунська розправа сколихнула в його лагідній душі всі сили благородного обурення і священного гніву (Смолич, Мир... 1958, 23).