ДИВУВАННЯ, я, с. Стан людини, викликаний тим, що вражає, дивує своєю незвичайністю, незрозумілістю або несподіваністю. - Я ніколи не то, що бачила, а й не гадала, щоб на світі було таке! - і страх перейшов у дивування (Мирний, І, 1954, 67); [Воробйов:] Зникає все марне, дрібне, егоїстичне. Я з дивуванням згадую - невже я міг з вами сперечатись? (Коч., II, 1956, 468).