ДЗВОНИК1, а, ч. Те саме, що дзвінок. Чути кроки і срібний дзвін ручного дзвоника (Коч., III, 1956, 16); * Образно. Жайворонок то підлітав вище й зникав у блакиті, то спускався й розсипав дзвоники над самою головою (Ю. Янов., II, 1954, 141).


ДЗВОНИК2 див. дзвоники.