Тлумачний словник української мови
ДЖГУТИК, а, ч. 1. Зменш. до джгут 1, 2. * Образно. Обличчя в нього було плетене, як решето, все з тонких шкіряних джгутиків (Горький, Дитинство, 1947, 110).
2. зоол. Ниткоподібні органи руху у вигляді виростків на тілі найпростіших - бактерій, зооспор, клітин ендодерми, губок та інших організмів. Від довжини і розташування джгутиків на тілі бактерій залежить швидкість і характер їх руху (Мікроорг. і родюч. грунту, 1955, 6).