ДВОГОЛОВИЙ, а, е. Який має дві голови (у 1 знач.). Двоголову гадюку піймали узбецькі колгоспники в одному з кишлаків поблизу Ташкента (Веч. Київ, 17.1 1968, 4); Зачаровано дивились [відпочиваючі] на Ельбрус. Він, двоголовий, білосніжний, гордо прикрашав собою гористий краєвид (Збан., Любов, 1957, 173).

Двоголовий орел, іст. - те саме, що Двоглавий орел (див. двоглавий). Горді двоголові орли на стінах поспускали крила, як мокрі курки (Еллан, II, 1958, 245).