ДАЛЕКОЗОРИЙ, а, е. 1. Який добре бачить на великій відстані. Далекозорі, розумні очі його світяться з-під чорних брів глибокою й хвилюючою радістю (Шиян, Переможці, 1950, 225); // Який має ваду зору, що перешкоджає чітко бачити на близькій відстані; протилежне короткозорий. Він був далекозорим і близько себе бачив кепсько (Ле, Ю. Кудря, 1956, 30).

2. Те саме, що далекоглядний. Далекозорі й розумні сучасники поета швидко розгадали в ньому [М. Лермонтові] Пушкінового наступника (Рильський, III, 1956, 193).