ГУЧАТИ, чу, чиш, недок., рідко. Те саме, що звучати. Порожня бочка гучить, а повна мовчить (Укр.. присл.., 1955, 187); Її басовий голос грізно гучав у хаті, неначе там хто лаявсь (Коцюб., І, 1955, 33).