ГРУБІСТЬ, бості, ж. 1. Абстр. ім. до грубий 1, 4-6. Я обертав його [олівець] гранками сюди й туди, старався вгадати його грубість, відновити перед своїми очима його стать (Фр., І, 1955, 238); Горпина.. з удаваною грубістю кидала на стіл мідні тарілки й миски (Тулуб, Людолови, І, 1957, 291); - А що вам таке? - І, щоб пом'якшити трохи грубість свого запитання, додав[Грицько]: - Це, як за кожного так переживати... (Головко, II, 1957, 558).

2. Грубе слово, грубий вчинок і т. ін. - А, власне, чим я рискую? Ну, ще одну грубість почую від вас (Головко, II, 1957, 558).