ГРОБНИЦЯ, і, ж. Спеціальна споруда, де ховають тіло померлого. - Я, цар царів, я, сонця син могутній, собі оцю гробницю збудував (Л. Укр., І, 1951, 252); Коли ж батька поклали в гробницю і Неля власними очима побачила, як грабарі замурували кам'яну плиту, вона відразу скорилась (Вільде, Сестри.., 1958, 353); * У порівн. У світлиці Понуро, вогко, що в гробниці (Фр., XIII, 1954, 50).