ГОЛОМОЗИЙ, а, е, розм. 1. Без волосся на голові; лисий або голений. Пан Демид Пампушка, голомозий, без жодного слідочка чуба козацького, моторний товстун (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 10); Всі вони [батарейці] були, як один, голомозі. Мали за звичай голити один одному голови в усяких умовах, влітку і взимку (Гончар, І, 1954, 241); * Образно. Вітри вмерзали в землю голомозу, Як в лід вмерзають крила мертвих птиць (Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 92).

2. у знач. ім. голомозий, зого, ч., зневажл. За часів Січі - про турків і татар, які мали звичай голити голови. [Микита:] Та й добру ж дали ми одсіч голомозим!.. Пужнули татарву так, що тільки п'ятами закивали (Кроп., V, 1959, 557).