ГОВІТИ, ію, ієш, недок., церк. Постити і відвідувати церковні служби, готуючись до сповіді та причастя. - Спасенники й без того помагали мені в роботі, як говіли (Н.-Лев., III, 1956, 175); Цілий піст вона і говіла, все у куточку стояла, поклони била... (Барв., Опов.., 1902, 59); // Сповідатися і причащатися. - А як будеш говіть, то задерж в роті причастя (Н.-Лев., І, 1956, 67).