ГНИТИ, гнию, гниєш, недок. 1. Розкладатися, руйнуватися під впливом мікроорганізмів; пріти, трухлявіти. - Нащо-то в тебе хліб гниє в стіжках? - раз питає його Лушня (Мирний, II, 1954, 163); У тому лісі гниє, порохнявіє скільки пнів і галуззя (Мур., Бук. Повість, 1959, 4).

2. перен. Перебувати в дуже важких умовах; животіти. І син Алкід, твоя дитина, Єдиная твоя родина, Любов єдиная твоя, Гниє в неволі, в кайданах (Шевч., II, 1953, 270); Додому солдатові треба - три роки гнив в окопах (Довж., Зач. Десна, 1957, 9); // Зазнавати занепаду; занепадати. [Горлов:] Ну, як вона, Америка, гниє дуже? (Корн., II, 1955, 15).