Тлумачний словник української мови
ГЛЮКОЗА, и, ж. Солодка речовина, вуглевод, що міститься в рослинах, організмі людини й тварин; виноградний цукор. Глюкоза міститься у великій кількості в соку винограду, у багатьох фруктах, а також в крові тварин та людини (Заг. хімія, 1955, 437); [Столяренко:] Два дні вливатимете йому [хворому] глюкозу (Голов., Драми, 1958, 152).