ГЛУЗУВАННЯ, я, с. Дія за знач. глузувати. Настав-таки час, коли замовкло всяке глузування та клепання, а вимовилась вголос честь і дяка справді належна [М. П. Старицькому] (Л. Укр., V, 1956, 141); Стаття [в гітлерівській газеті] викликала серед партизанів сміх і глузування (Шиян, Партиз. край, 1946, 196).