Тлумачний словник української мови
ГЛОТКА, и, ж. Частина травного каналу, що з'єднує ротову порожнину з стравоходом. З носової порожнини повітря проходить у глотку, від якої починається.. гортань (Анат. і фізіол. люд., 1957, 71); Старець.., не розжувавши гаразд, хотів проковтнуть та й подавився. Тут інші старці почали його в спину штовхать.. - насилу вибили йому з глотки той шматок (Стор., І, 1957, 34).