ГЛАДІНЬ, і, ж. Рівна, гладка поверхня. День тихий, морська гладінь простяглася далеко-далеко (Хижняк, Невгамовна, 1961, 239); Він Так шліфував гладінь камінних стін, Що стіни сяли дзеркалом тоді (Бажан, II, 1947, 250).