ГАЯТИ, гаю, гаєш, недок., перех. 1. Те саме, що барити. - Іди, я тебе не гаятиму (Метл. і Кост., Тв., 1906, 131); Ой матінко, та не гай мене! в велику дорогу виражай [виряджай] мене! (Сл. Гр.).

2. Витрачати марно, марнувати (час). Поїзда треба було довго ждати і гаяти надаремно час (Н.-Лев., IV, 1956, 110); -Гаяти й часинки не можна (Головко, II, 1957, 146); Не можна було гаяти ані хвилини (Тулуб, Людолови, І, 1957, 138).