ГАРНЕНЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до гарний 1,2. Гарненький європейський городок [Катанья] (Коцюб., III, 1956, 354); Взяла [стара] за ручку невеличку дівчинку, гарненьку, чорнявеньку (Вовчок, І, 1955, 10); Петрик - гарненьке хлопча, в шкільному одязі, сонний і сп'янілий, не міг підняти з стола важкої голови (Дмит., Розлука, 1957, 211); Як тільки зробиться темненько, Лисиці й шле [Щука] то щупачка,.. Або линів гарненьких (Гл., Вибр., 1957, 74).