ВІРШУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. перех. і неперех. Складати, писати вірші. Не для людей, тієї слави Мережані та кучеряві Оці вірші віршую я. Для себе, братія моя! (Шевч., II, 1953, 112); Віршую потроху - і легко так жить (Рильський, Урожай, 1950, 117).

2. перех., перен., рідко. Те саме, що декламувати. А через годину дядько вже сидить на ганку і віршує Міцкевича (Коцюб., І, 1955, 466).