ВІДШМАГАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Вибити різками, батогом, канчуком і т. ін.; висікти. - Я не подивлюсь тобі в зуби: серед улиці здеру з тебе спідницю ще й нагайкою одшмагаю (Н.-Лев., II, 1956, 45); [Кривоніс:] Несіть киї, я відшмагаю його сам (Корн., І, 1955, 213).

2. перен., розм. Пройти пішки певну відстань. Він одшмагав пішака весь шлях від Петербурга до Петергофа (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 69).