ВОЄНАЧАЛЬНИК, а, ч., рідко. Командувач, полководець. Воєначальники С. Потоцький і Шемберг попали в полон до козаків (Іст. УРСР, І, 1953, 221); Попудренко розумів, що в цьому рейді він здав складний іспит на воєначальника великого партизанського з'єднання (Шер., В партиз. загонах, 1947, 110).