ВОРОНА, и, ж. 1. Хижий птах із чорним або сірим пір'ям, що живе на деревах поблизу населених пунктів На шлях дивлюся та на поле, Та на ворону на хресті (Шевч., II, 1963, 279); Пролетіла ворона і сіла на тину (Коцюб., І, 1955, 410); Вітер ворону вгрі забивав, і вона мимоволі боком летіла та крякала (Тич., І, 1957, 236).

@ Біла ворона див. білий; Лякана (полохана і т. ін.) ворона й куща (й тіні, й пня) боїться - про того, хто раз перелякався і потім усього боїться; дуже обережний; Ні пава ні ворона див. пава; Пізнати ворону по пір'ю - видно справжню суть людини з її поведінки.

2. перен., зневажл. Про неуважну людину; гава, роззява. - Дітей малих за що посадив? - По приказанію вашому, за бунт. - Ворона! - крикнув на його, - по приказанію вашому!.. - затвердив та кажеш одно (Мирний, І, 1954, 284).