Тлумачний словник української мови
ВОРОЖНЕЧА, і, ж. Відносини й дії між ким-небудь, пройняті ненавистю, недоброзичливістю. Така спірка, така ворожнеча ніколи між ними не втихає, щодня вони за що-небудь та й погризуться (Мирний, IV, 1955, 21); Так, так, зникнуть злидні і зло. Зникне націй ворожнеча (Тич., І, 1957, 143).