ВОРОЖБИТКА, и, ж., заст. Жін. до ворожбит. Моя мати ворожбитка мені ворожила: - Не йди, доню, за нелюба, бо будеш тужила (Чуб., V, 1874, 249); Зілля.. лежало на столі поруч з хлібом, немов нагадуючи, що воно і є хлібом ворожбитки (Стельмах, Хліб.., 1959, 145)