ВОДИЦЯ, і, ж. Пестл. до вода 1. Людська крівця - не водиця, розливати не годиться (Номис, 1864, № 1284); Подивилась у водицю На личко своє (Л. Укр., I, 1951, 324); Що ж мені діяти, серце моє, Кінь його в мене водиці не п'є (Мал., I, 1956, 130).