Тлумачний словник української мови
ВНУЧКА (ОНУЧКА, рідко УНУЧКА), и, ж. Зменш. до внука. А внучка в юпку одяглась У Катрину і ніби йшла До діда в гості (Шевч., І, 1951, 320); Навчається добре бабусина внучка. Погано лише, що росте білоручка (С. Ол., Вибр., 1959, 154).