ВИПРОМІНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИПРОМЕНИТИ, ню, ниш, док., перех. 1. Виділяти променями (теплову, електромагнітну та іншу енергію). Зірка в процесі розвитку виробляє в своїх надрах енергію і випромінює її у світовий простір (Наука.., 2, 1958, 37); Біля засмальцьованого стола, на довгих лавах сиділи гірники, задумливі, зосереджені. Електрична лампочка випромінювала над ними сухе, біле сяйво (Досв., Вибр., 1959, 189).

2. перен. Виражати, передавати усім своїм виглядом. Савченко і Чайка перезирнулись. Здавалося, щастя, що його випромінював капітан, торкнулося також і їх (Собко, Запорука.., 1952, 87); Очі його то наливалися злобою, то танули, мов крижинки, на сонці, то спалахували злістю, то випромінювали занепокоєння (Збан., Любов, 1957, 179).